Понедельник, 25.09.2017, 19:48

D

Каталог статей

Главная » Статьи » Мои статьи

Любовь Геньба


Безпомічно вола безодня тіла, 

Порожнє серце. Гомеричний сміх.
Сьогодні я уперше не злетіла
В холодне піднебесся рук твоїх.

* * * * *
Ми повернули разом не в той бік.
О, долі фарс, без усіляких правил!
І суть не в тім, де ми були торік.
Сьогодні вправно вчилися лукавить.

Ми руйнували небо залюбки,
І непомітно опинились в хащі.
Тобі моє кохання незруки,
Але й мені воно, холодне, нащо?

Між нами вже нема китайських стін,
У кожного тепер своя дорога...
Як після бою: тут немає мін,
Як на війні - є вбиті. Не без того...

* * * * *
Якби ти знав, як ти мені світив,
Скільком вікам цього б хватило світла.
Як легко переходимо на "ти",
Щоб у жертовнім вогнищі погрітись.

І від порад графині де Тримар
"Як чоловічим серцем володіти"
Я вибрала лише хмільний нектар
І вірила: кохання - тільки квіти.

А потім розум, потім все пусте,
А потім безпорадність і спокута,
Але ж, не бравши сонячних фортець,
Вважай життя у ланцюги закуте.

Якби ти знав, як ти мені світив,
Щоночі й досі світлячками світиш.
Я ще до тебе зможу перейти,
Але чи варто пам'ять ворушити...

* * * * *
Я в тебе вже нічого не прошу,
Бо ти невзмозі справдить забаганки.
І цуциком, як бачиш, не служу,
У ролі незрадливї коханки.
Я так далеко від землі живу,
Куди не долетить сліпий шуліка.
Там дике сонце дихає в траву,
Там ще життя мені прибавить віку.
Там все заради і за просто так...
Там кожне слово в кришталевій вазі,
Там зустріч призначає Зодіак
Мені, як завше, на прудкім Пегасі.
Я не наважусь навіть утекти
Від себе із коханим чоловіком.
Як бачиш, ти для мене не святий,
Святий той вірш, що вип'ю замість ліків.

* * * * *
Мов по лезу ножа, я до тебе прийду неприкаяна,
У долонях твоїх загублю свого серця сліди.
Ще наскільки років я любов'ю до тебе покарана,
І втікаю від неї, й боюся її, як біди.

І чому все це так? Може, нам ще не пізно покаятись.
Тільки де той алтар, що уміє любов розсудить.
Зорі доль провідні, ви за те, мабуть, нас і караєте,
Що цей світ без любові не можем собі уявить.

* * * * *
Не залишай на самоті,
З думками наодинці,
Щоб я не збилася з путі
У цім шаленім віці,
Щоб я навчилась розрізнять
Мою любов та зраду,
Щоб не боялася сказать
Тобі своєї правди.
Візьми і розділи мій гріх,
А чи залиш навіки.
Чому кохаємо одних,
А в інших просим ліки?..

P.S. Поетеса - Любов Геньба, збірка "Паралель"
Категория: Мои статьи | Добавил: fegura (20.08.2011)
Просмотров: 2945 | Комментарии: 2 | Рейтинг: 3.9/7
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *: